Свідомо

Святкуючи Всесвітній день відмови від користування авто, активісти влаштували перегони між автомобілем, велосипедом та громадським транспортом. Аби з'ясувати, як швидше за все можна пересуватися в Києві.

Для цього три групи активістів одночасно о 8:30 вирушили з Голосієва, Оболоні та Лісового масиву до Будинку вчителя. У кожній групі - один автомобіліст, один велосипедист і один пішохід, який мав доїхати громадським транспортом.

В голосіївський групі першою приїхала велосипедистка Оксана. Вона витратила на дорогу півгодини. Наступним з Голосієва дістався автомобіліст, а останнім - той, хто їхав маршруткою.

З Оболоні теж прибув спочатку велосипедист. Дмитро доїхав за 35 хвилин.

Наступним прибіг пішохід - представник організації "Волонтери ООН" Джованні Моцареллі. Втім, журналісти підозрюють, що він запізнився не через те, що довго їде метро, а тому, що Джованні не дуже добре говорить українською.

Останнім доїхав автомобіліст, екс-депутат Київради Зорян Шкіряк. "Я не давав жодної поблажки, - здивовано повідомив він. - Їхав, як звичайно!"

З Лісового масиву першою прибула користувачка громадського транспорту - письменниця Дзвінка Матіяш. Другим доїхав водій авто - музикант Анатолій Вексклярський, третім - велосипедист Денис.

"Велосипед - це дійсно швидко, - визнає Вексклярський. - Я вів машину, і майже весь час Денис мене переганяв. Я остаточно обійшов його тільки на Петрівській алеї, і то, мабуть, тільки тому, що там гірка, і Денис втомився".

Денис витратив на дорогу 50 хвилин.

"Ми так і очікували, що першість майже скрізь дістанеться велосипедистам, - радісно повідомила одна з організаторів перегонів Тетяна Кушка. - Чому очікували? Та хоча б тому, що і минулого року були такі самі результати. Тоді ми їхали з Південної Борщагівки, і велосипедисти знову всіх випередили".

"Веселі старти" організували активісти Дня без авто - по одному представнику від Асоціації велосипедистів Києва, Агенції подій "АртПоле", Національного екоцентру України, "Волонтерів ООН". Вони вже два роки святкують цей день в Києві.

Втім, сьогоднішні перегони - майже випадковість.

"Ми мало не забули про це свято, - посміхається Тетяна Кушка. - За роботою це легко. Якби не наш друг із Закарпаття, який вчасно нагадав, а сам втік закордон, ми б взагалі згадали тільки сьогодні".